10 мільярдів: внесок Дніпра на сили оборони

Під час повномасштабної війни День захисників і захисниць України став одним із головних державних свят року. У цей день у Дніпрі говорять про дніпрян, які пройшли полон, поранення і службу медиками, а також про міську підтримку: від початку великої війни внесок Дніпра на потреби сил оборони перевищив 10 мільярдів гривень, і лише цього року йдеться про близько 200 мільйонів гривень субвенційної підтримки.

Як розвивались події

1. У 19 років Тарас Тимчий підписав контракт із Державною прикордонною службою і згодом служив у Луганській області.
2. Напередодні повномасштабного вторгнення підрозділ швидкого реагування передислокували до пункту пропуску «Мілове» на кордоні з росією.
3. 24 лютого 2022 року служба стала бойовою: підрозділ опинився в оточенні, кілька днів чинив спротив, після наказу на відхід потрапив у засідку, і Тарас опинився в полоні більш ніж на три роки.
4. 27 лютого 2022 року Руслан Лебедєв разом із земляками прийшов до військкомату; 7 квітня його підрозділ виїхав із Дніпра, а з 5 червня 2022 року він брав участь у боях на Донеччині.
5. 5 липня Руслан підірвався на розтяжці, у середині серпня повернувся в стрій і під танковим обстрілом отримав друге поранення; за чотири роки війни в нього два поранення і п’ять контузій.
6. 6 травня 2025 року Тарас повернувся додому під час обміну: до полону важив 85 кілограмів, повернувся з вагою 60 кг.
7. Сергій Яцюк на початку великої війни вступив до 128 бригади територіальної оборони медиком і працював на Вугледарському, Бахмутському, Куп’янському напрямках, у Запорізькій та Харківській областях; його старший брат Денис загинув під Авдіївкою внаслідок вибуху.

Після повернення 26-річний Тарас Тимчий долучився до громадської організації «Захист 2023» і допомагає родинам військових. Руслан після поранень демобілізувався. Сергій після демобілізації займається реабілітацією та реінтеграцією ветеранів і співпрацює з ветеранськими структурами Дніпра.

Тарас згадує початок служби так: «Тоді військова служба здавалася певною мірою романтичною. Планував отримати досвід, а після навчання працювати на державній службі. Та життя внесло свої корективи». Про полон він каже: «Умови утримання були надзвичайно важкими. Мова не лише про допити та фізичний і психологічний тиск. Елементарні побутові речі ставали недоступною розкішшю — нормальна їжа, гігієна, найпростіші засоби побуту. Навіть туалетного паперу тривалий час не було». Після обміну додає: «Звісно, полон здоров’я не додав. До цього важив 85 кілограмів. Додому повернувся з вагою 60 кг. Ну то таке. Найголовніше, що зустрівся з батьками».

Руслан Лебедєв, який до війни закінчив Український державний хіміко-технологічний університет, працював інженером і керував компанією, згадує ранок вторгнення: «Як і всі, ми прокинулися рано-вранці від обстрілів. Я тоді серцем зрозумів, що треба йти захищати свою країну, свою націю і в першу чергу свою сім’ю, своїх дітей». Про сім’ю він каже: «Сім’я для мене — це невидимий бронежилет, завдяки якому я завжди виживав і виконував бойові завдання. Кохана дружина Наталія і дві чарівні доньки – Вікторія і Злата».

Сергій Яцюк, який навчався в медичному училищі, а згодом в університеті імені Альфреда Нобеля, наводить слова дружини: «Я не підтримую чоловіків у їхній слабкості, а от в їх силі підтримую». Про стабілізаційні пункти він розповідає: «Я ніколи не забуду хлопців, яких ми на тих стабах витягували. Ми їх латали, приводили до такого стану, щоб можна було передати на наступний етап евакуації». Про брата додає: «Денис служив в аеророзвідці. А загинув під Авдіївкою внаслідок вибуху».

Заступник міського голови Дніпра Андрій Денисенко, який ще навесні-влітку 2014 року брав участь у бойових операціях у складі батальйону «Дніпро-1» та Правого сектору, а після початку повномасштабного вторгнення знову пішов добровольцем до Збройних сил України, каже: «Лише цього року йдеться про близько 200 мільйонів гривень субвенційної підтримки сил оборони України. А загалом від початку великої війни внесок Дніпра на потреби сил оборони перевищив 10 мільярдів гривень». Директор департаменту ветеранської політики Дніпровської міської ради Антон Малий повідомляє, що в місті з’явилося соціальне таксі для ветеранів з інвалідністю внаслідок війни: послуга безкоштовна, автомобілі обладнані для перевезення людей у візках і орієнтовані насамперед на осіб з інвалідністю І та ІІ груп. У Дніпрі офіційно зареєстровано близько 500 ветеранів з такими потребами. Учасники бойових дій та люди з інвалідністю внаслідок війни зможуть безкоштовно користуватися вуличними платними парковками через електронну картку «УБД Дніпро» у застосунку «єДніпро». На початок жовтня запланована вистава «Стійкі. Нескорені Дніпро» театру «Арт-фронт»; партнером фільму Катерини Стрельченко «Татові кольори» виступив департамент ветеранської політики.

День захисників і захисниць України під час повномасштабної війни з рф є, мабуть, найважливішим державним святом у році. Війна торкнулася кожної дніпровської родини: у містян є родичі й друзі на фронті, ті, хто пройшов фронт, і ті, хто загинув.